У балтійських державах за тиждень до початку війни була проведена масова депортація населення у віддалені райони СРСР. У ніч на 14 червня 1941 року росіянами було виселено з Литви більше 34 тисяч людей, з Латвії — більше 15 тисяч і з Естонії — більше 10 тисяч жителів. Але ще раніше, відразу ж після окупації було заарештовано політичне і військове керівництво різних рівнів окупованих Балтійських держав. Врятуватися зумів мало хто — більшість загинули в російських в'язницях і концтаборах.
Під керівництвом кадрових офіцерів, що вижили, і політичних лідерів створювалися підпільні організації, які переслідували мету зірвати русифікацію. Єдиного політичного і військового центру ці організації не отримали. Існувало декілька незалежних рухів — кожне з своїми лідерами і політичними програмами.
Найбільший вплив отримала литовська організація «Литовський фронт активістів» під керівництвом колишнього полковника литовської армії Казіса Шкирпи (Kazys Škirpa).
З початком німецько-російської війни рух опору в цих республіках набув масового характеру. Широке народне повстання, в якому взяло активну участь понад 100 тисяч осіб, в Литві почалося 23 червня 1941 року.
У сучасній історіографії прибалтійських країн мовиться про звільнення «лісовими братами» ряду населених пунктів — «Литовський фронт активістів» в перший же день війни почав наперед підготовлене повстання і ще до приходу німецьких військ узяв під контроль Вільнюс і Каунас. Протягом всього лише трьох днів повсталі звільнили від російського панування майже всю Литву.
Тимчасовий уряд, поставлений повсталими при владі, негайно оголосив про відновлення суверенітету Литви. 23 червня 1941 р. по литовському радіо було прочитано заяву про відновлення незалежності Литви і відтворення уряду республіки. Того ж дня — 23 липня 1941 р. — Тимчасовий уряд Литовської держави офіційно оголосив війну Росії, яка окупувала Литву 15 червня 1940 р.
Дізнавшись це литовські військові частини (колишня Литовська армія, насильно приєднана до Червоної армії у 1940 р.) перестріляли своїх нових командирів-більшовиків, організовано перейшли фронт на бік Німецьких військ і з боями, розгромивши відступаючі частини Червоної армії і НКВД, із зброєю в руках, повернулися до Литви.
Повстання в Латвії, в якому взяло участь 60 тисяч осіб, послідувало відразу ж за повстанням в Литві. Було оголошено про створення національного уряду.
Таке ж повстання було в Естонії. У нім брало участь близько 50 тисяч людей. Вже на самому початку повстання була створена Естонська національна рада для координації дій сил опору.
Національні формування балтійських країн у складі Червоної Армії відмовилися воювати.
З початком звільнення Німеччини загони «лісових братів» організували ряд терактів в тилу РККА: вони нападали на колони російських військ, знищували дрібні загони росіян, допомагали дезертувати з російської армії покликаним туди жителям Балтії і т.п.
Німецька армія вступила до Каунаса і Вільнюса без бою 24 червня, оскільки вони вже знаходилися в руках повсталих. Близько 2700 партизан віддали життю за свободу Литви 23 червня 1941 р.
Відділ моніторингу
КЦ
Наша кнопка
версія для друку
